ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПОПЕРЕКОВО-ТАЗОВОГО БОЛЮ У ЖІНОК З ДИСФУНКЦІЄЮ ТАЗОВОГО ДНА ПРИ РІЗНИХ СПОСОБАХ РОЗРОДЖЕННЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Анотація

Мета – оцінити ефективність розробленої комплексної програми фізичної терапії для жінок з дисфункцією тазового дна після вагінального та абдомінального розродження за динамікою показників, асоційованих з попереково-тазовим болем. Матеріал. У дослідженні взяли участь 175 жінок. Контрольну групу становили 32 жінки, які не мали вагітностей в анамнезі та не характеризувались діагностованою дисфункцією тазового дна. Групу з ознаками дисфункції тазового дна у післяпологовому періоді становили 143 жінки, які були поділені на дві групи (порівняння – народжували вагінально та основну – народжували абдомінально) з двома підгрупами у кожній. Підгрупи 1 відновлювались за рекомендаціями клінічних протоколів, підгрупи 2 – за розробленою програмою фізичної терапії тривалістю 3 місяці із застосуванням терапевтичних вправ (для нижніх кінцівок, тазового поясу, тулуба, з бездротовим тренажером Кегеля), преформованих фізичних факторів (міостимулятор м’язів тазового дна), освітнього компонента. Ефективність оцінювали за результатами візуальної аналогової шкали болю, Oswestry Disability Index, Рelvic Girdle Questionnaire, Pregnancy Mobility Index, пробами Отта, Шобера, Томаєра, Сєдіна, індексом станової сили. Результати. У жінок з дисфункцією тазового дна після пологів, незалежно від абдомінальних чи вагінальних, зберігається високий ризик виникнення нових та пролонгації уже наявних ознак попереково-тазового болю. Попереково-тазовий біль у них у віддаленому післяпологовому періоді асоціюється з помірним болем (за візуальною аналоговою шкалою), обмеженнями життєдіяльності (за анкетами Oswestry Disability Index, Pelvic Girdle Questionnaire, Pregnancy Mobility Index), погіршенням рухливості хребта навіть за умови відсутності больового синдрому (визначеного за пробами Отта, Шобера, Томаєра, Сєдіна), зниженням сили м’язів спини (за індексом станової сили). Запровадження програми фізичної терапії із застосуванням специфічних методів впливу, спрямованих на нівелювання дисфункції тазового дна у поєднанні з комплексом терапевтичних вправ для тулуба та кінцівок, дозволило статистично значуще (р<0,05) упродовж трьох місяців покращити результати візуальної аналогової шкали, Oswestry Disability Index, Pelvic Girdle Questionnaire, Pregnancy Mobility Index, індексу станової сили порівняно з вихідними параметрами та відповідними показниками жінок, які відновлювались самостійно. Величина абсолютного досягнутого ефекту від програми фізичної терапії залежала від вихідних параметрів, асоційованих з видом пологів – абдомінальних чи вагінальних, але пропорційно була однаковою при обох способах пологів. Висновки. Засоби фізичної терапії доцільно призначати для зменшення інтенсивності ознак попереково-тазового болю та профілактики хронізації больового синдрому у жінок з післяпологовою дисфункцією тазового дна, що загрожує психоневрологічними розладами, втратою працездатності, зниженням якості життя, тобто для швидшого післяпологового відновлення жінок та повернення їх до повноцінної життєдіяльності.