ВПЛИВ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ПОКАЗНИКИ ПОСТУРАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ, РИЗИКУ ПАДІННЯ ТА КІНЕЗІОФОБІЇ У ПАЦІЄНТІВ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП З БІЛАТЕРАЛЬНИМ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯМ КУЛЬШОВИХ СУГЛОБІВ У ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Анотація

Мета – оцінити ефективність розробленої програми фізичної терапії на показники постуральної стійкості, ризику падіння та кінезіофобії у пацієнтів старших вікових груп з білатеральним ендопротезуванням кульшових суглобів у віддаленому періоді реабілітації. Матеріал. Обстежено 112 осіб похилого віку (69,6±1,2 року). Контрольну групу становили 42 особи, які не мали в анамнезі перенесеного ендопротезування суглобів нижніх кінцівок. Групу порівняння становили 37 осіб з перенесеним одностороннім тотальним ендопротезуванням кульшового суглоба. Експериментальну групу становили 33 особи з двома ендопротезованими кульшовими суглобами, ефективність фізичної терапії яких представлена у нашому дослідженні. Для них була розроблена та впроваджена програма фізичної терапії тривалістю три місяці із застосуванням терапевтичних вправ (з використанням обважнювачів, Thera-Band, MFT Challenge Disc Digital); тренування ходи (самоконтроль, відпрацювання фаз ходи, долання смуги перешкод), функціональне тренування симетричності рухів нижніх кінцівок (платформа PROCEDOS PLATFORM 9), Nordic walking; освітній компонент – навчання контролю свого стану, рухових обмежень, зменшення ризику падіння, усвідомлення необхідності регулярних реабілітаційних втручань; переформовані фізичні чинники – електроміостимуляція чотирьохголового м’яза стегна, м’язів сідниць, литкових м’язів. Ефективність оцінювали за результатами стабілометрії, Fall efficacy scale, тесту Timed Up & Go, Tampa Kinesiophobia Scale. Результати. У пацієнтів похилого віку з білатеральним ендопротезуванням кульшових суглобів у віддаленому періоді реабілітації визначено погіршення постуральної стійкості (за результатами стабілометрії), ризик падіння (Fall efficacy scale, Timed Up & Go тестом), кінезіофобію (за Tampa Kinesiophobia Scale); за досліджуваними показниками їхній стан був гіршим (р<0,05), ніж у осіб з одним ендопротезованим кульшовим суглобом та контрольною групою. Апробована програма фізичної терапії виявила покращення стану пацієнтів через вплив на компоненти функції рівноваги за рахунок покращення постуральної стійкості, зменшення ризику падіння та кінезіофобії порівняно із вихідними показниками за всіма досліджуваними параметрами (р<0,05). Висновки. Засоби фізичної терапії доцільно призначати для корекції ознак постуральної дисфункції, ризику падіння та кінезіофобії у пацієнтів похилого віку з білатеральним ендопротезуванням кульшових суглобів.