ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ЗАСТОСУВАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ПРИ РЕВМАТОЇДНОМУ АРТРИТІ

Анотація

У статті узагальнено та виділено основні переваги та недоліки застосування реабілітаційних заходів при ревматоїдному артриті. Поширеність ревматоїдного артриту становить 0,5–1,8%, 80% усіх випадків захворювання припадає на вік 35–50 років. Відзначено, що запальний процес у суглобах призводить до болю, вранішньої скутості, набряку, структурних пошкоджень та функціональних порушень. Унаслідок зазначених патологічних змін у хворих на ревматоїдний артрит спостерігаються обмеження здатності до самообслуговування, пересування, зниження повсякденної діяльності, утрата працездатності та значне погіршення якості життя. Мета роботи – проаналізувати та виділити основні переваги та недоліки застосування реабілітаційних заходів при ревматоїдному артриті. Матеріал: аналіз та узагальнення даних наукових доробок у сучасній науково-методичній літературі, базах даних (PubMed, Medline, Cochrane Library, Embase, Google Scholar) щодо питання застосування реабілітаційних заходів при ревматоїдному артриті. Результати. Ретельно підібрані терапевтичні вправи та інші засоби фізичної терапії сприяють призупиненню подальшого прогресування захворювання, відновленню функцій уражених суглобів, покращенню фізичного стану та якості життя хворого. Більшість рекомендованих терапевтичних вправ призначено переважно для нижніх кінцівок (гомілковостопних суглобів), без урахування верхніх кінцівок (зап’ястя, кисті), що в першу чергу уражаються при ревматоїдному артриті. У відновному лікуванні ревматоїдного артриту залишається низка проблем, що пов’язані, перш за все, зі своєчасним та комплексним застосуванням сучасних реабілітаційних заходів. Для системної оцінки наслідків захворювання, відповідного визначення та оцінки цілей реабілітаційних утручань, активного партнерства з пацієнтом необхідний структурований підхід до реабілітаційного процесу. Наявні результати лікування та реабілітації хворих на ревматоїдний артрит у загальній клінічній практиці не завжди задовольняють потреби хворих. При даній патології у процесі відновного лікування не завжди враховуються активність та участь тематичних хворих, що суперечить основним положенням МКФ. Висновки. У процесі реабілітації та соціальної адаптації хворих на ревматоїдний артрит необхідні відповідні реабілітаційні заходи та технології, які б вирішували прикінцеву мету фізичної терапії, тобто адаптувати хворого до повсякденного життя, побутових і професійних умов за рахунок підвищення якості життя.