ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ТРЕНУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ М’ЯКИХ ЕКЗОСКЕЛЕТІВ У ДІТЕЙ ІЗ СМА ІІ ТИПУ

Анотація

Нервово-м’язові захворювання у дітей, зокрема спінальна м’язова атрофія (СМА), залишаються суттєвою медико-соціальною проблемою, що потребує мультидисциплінарного підходу до лікування й реабілітації. СМА ІІ типу (хвороба Dubowitz) є найбільш поширеним серед дітей, які пережили раннє дитинство, однак потребують постійної реабілітаційної підтримки через прогресуючу втрату рухових функцій і розвиток вторинних ускладнень. Для цих пацієнтів актуальним є пошук нових методів фізичної терапії, здатних покращити моторні навички, знизити спастичність та респіраторні ризики. У цьому контексті використання м’яких екзоскелетів, зокрема Mollii Suit, відкриває нові можливості для підтримки фізичної активності та підвищення якості життя.Мета дослідження полягала у визначенні ефективності функціонального тренування з використанням м’яких екзоскелетів у дітей із СМА ІІ типу для покращення їх фізичної активності, рухових навичок і загальної якості життя.Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі Сумського обласного центру комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю у 2024–2025 роках. Воно ґрунтувалося на структурі case study, що дало змогу детально проаналізувати динаміку змін у стані дитини під впливом фізичної терапії. Пацієнтом дослідження була дитина 5 років із підтвердженим діагнозом СМА ІІ типу (мутація гена SMN1), яка самостійно сиділа, пересувалася у візку, мала збережені когнітивні функції. Для оцінки динаміки моторних і дихальних функцій використовували шкали Hammersmith Functional Motor Scale Expanded (HFMSE), Revised Upper Limb Module (RULM) та визначали форсовану життєву ємність легень (FVC) за допомогою спірометрії. Програма фізичної терапії тривала 12 тижнів, передбачала 2–3 заняття на тиждень тривалістю 45–60 хвилин із використанням Mollii Suit та індивідуалізованим підбором функціональних завдань.Результати дослідження. Проведена реабілітаційна програма дозволила досягти клінічно значущих змін у моторних функціях дитини. За шкалою HFMSE спостерігалося збільшення загального бала з 22 до 26 (+4 бали, приріст 18,2 %), що відображає покращення контролю положення сидячи, функціональних рухів рук та здатності до змін пози з допомогою. За шкалою RULM приріст становив 3 бали (з 23 до 26), що свідчить про кращий контроль проксимальних і дистальних рухів верхніх кінцівок та точності маніпуляцій. Крім того, динаміка FVC показала незначне, але клінічно важливе підвищення (з 0,85 л, 57 % від належного – до 0,89 л, 59 %), що вказує на стабілізацію дихальної функції. Висновки. Реалізація програми фізичної терапії з використанням м’якого екзоскелета Mollii Sut для дитини 5 років із СМА ІІ типу продемонструвала високу індивідуалізацію підходу, врахування особливостей рухових порушень і потреб пацієнта. Програма спрямована на активізацію моторних функцій, покращення контролю рухів тулуба й верхніх кінцівок, а також підтримку дихальної функції. Завдяки використанню екзоскелета вдалося досягти кращої стабілізації тіла, зменшення втоми та підвищення мотивації дитини до виконання вправ у формі ігрової активності.