БІОМАРКЕРИ ОЦІНКИ МЕХАНІЗМІВ РЕАДАПТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ В УМОВАХ СИЛОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Анотація

Мета – вивчити особливості впливу різних моделей занять у період довготривалої реабілітації на процеси реадаптації військовослужбовців спеціальних підрозділів (ВСП); визначити найбільш інформативні біомаркери оцінки проявів короткочасної адаптації та компенсаторних реакцій їх організму на силові навантаження в процесі реадаптації. Матеріал і методи. Обстежено 45 ВСП віком 24–26 років після поранень у період довготривалої реабілітації. Учасників розділено на три групи по 15 військовослужбовців. Тривалість дослідження становила 70 діб. ВСП першої групи використовували «класичні» протоколи занять з реабілітації. Для військовослужбовців другої та третьої груп були розроблені експериментальні моделі занять для реадаптації з використанням основних компонентів силового фітнесу. Для визначення особливостей адаптаційно-компенсаторних реакцій на навантаження використовували біомаркери крові. Оцінювали базальний рівень КФК, ЛДГ, кортизол, тестостерон у крові ВСП та зміну їх параметрів у відповідь на експериментальне тестове навантаження (Ra=0.67). Контроль відбувався на початку та наприкінці дослідження. Результати. Встановлено, що перед початком етапу довготривалої реабілітації базальні рівні КФК, ЛДГ та кортизолу в крові ВСП перебували практично у верхніх межах референту. У відповідь на тестове навантаження у обстежених усіх груп підвищуються параметри ЛДГ, знижується кортизол та не змінюється КФК і тестостерон у крові. Встановлено, що після 70 днів використання запропонованих моделей занять у обстежених ВСП першої групи базальні рівні біомаркерів демонструють мінімальне зниження. У відповідь на тестове навантаження виявлено характер змін біохімічних показників, подібний результатам на початку дослідження. Серед ВСП другої та третьої груп виявлено суттєве зниження базального рівня КФК, ЛДГ, кортизолу в крові на тлі підвищення тестостерону, що вказує на виражені процеси реадаптації. У відповідь на навантаження в другій групі мінімально підвищується КФК, тестостерон у крові, але суттєво зростають параметри ЛДГ та кортизолу. Однак у ВСП третьої групи у відповідь на гостре навантаження параметри КФК та тестостерону в крові порівняно з результатами другої групи підвищуються в декілька разів. При цьому ЛДГ та кортизол у крові військовослужбовців третьої групи після навантаження практично не змінюються. Висновки. Використання КФК, ЛДГ, кортизолу та тестостерону в крові як інформативних біомаркерів об’єктивно лише для контролю за процесами реалізації короткочасної адаптації або проявами компенсаторних реакцій у відповідь на гостре навантаження. Вихідні базальні параметри таких біомаркерів, враховуючи попередній (до поранень) високий рівень резистентності ВСП до навантажень, є малоінформативними. Встановлено, що найбільш виражені процеси реадаптації в організмі ВСП у період довготривалої реабілітації відбуваються за умов використання ізольованих вправ у поєднанні з навантаженнями високої інтенсивності в умовах креатинфосфокіназного енергозабезпечення.