ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ВІДНОВЛЕННІ ОБСЯГУ РУХІВ НИЖНІХ КІНЦІВОК В ОСІБ З ПЕРИФЕРИЧНИМИ НЕЙРОПАТІЯМИ, СПРИЧИНЕНИМИ МІННО-ВИБУХОВИМИ ТРАВМАМИ

Анотація

Вступ. Мінно-вибухові поранення нижніх кінцівок, що супроводжуються пошкодженням суглобів, м’язів і периферичних нервів, становлять одну з найскладніших проблем сучасної військової медицини. Такі ураження часто мають комбінований характер і супроводжуються значними руховими обмеженнями, больовим синдромом і вторинними контрактурами. Відновлення діапазону активних рухів у суглобах є важливим критеріям успішності фізичної терапії, що обумовлює можливість підвищення рівня функціональної незалежності та соціальної адаптації пацієнтів.Мета дослідження – оцінити ефективність алгоритму застосування заходів фізичної терапії в індивідуальній реабілітаційній програмі для осіб з периферичними нейропатіями, спричиненими мінно-вибуховими травмами нижніх кінцівок, які локалізуються нижче колінного суглоба, шляхом аналізу динаміки відновлення показників діапазону рухів у суглобах, визначити найбільш результативні етапи втручання та клінічну значущість змін у процесі фізичної терапії. Матеріали та методи дослідження. Для статистичного аналізу використано непараметричний підхід: тест Фрідмана для множинних порівнянь між часовими точками, критерій Вілкоксона для парних порівнянь, а також розрахунок розміру ефекту (r) для визначення клінічної значущості. Оцінювалися зміни діапазону рухів (згинання, розгинання, відведення, приведення, ротації) та функціональна асиметрія кінцівок протягом трьох етапів реабілітації. Результати дослідження. Визначено, що, незважаючи на локалізацію поранення в межах гомілки, у пацієнтів відбуваються значні обмеження у функції кульшового суглоба. Здійснено комплексне моделювання впливу відновлення проксимальних сегментів кінцівки (кульшовий суглоб), часових (етап реабілітації) та методичних (ІРП в частині фізичної терапії) факторів на динаміку функціональної асиметрії дистальних сегментів кінцівки (гомілка, стопа). Доведено, що не існує єдиної універсальної моделі відновлення, натомість кожен із чотирьох досліджуваних рухів має принципово різний набір ключових предикторів. Доведено, що основні позитивні зміни відбуваються між першим і другим етапами спостереження: за всіма показниками зафіксовано статистично значуще збільшення діапазону рухів (p < 0,0001). Розрахунок розміру ефекту (r ≥0,7) підтвердив клінічно значущий вплив втручань. У подальшому темпи покращення знижуються, що відображає перехід процесу від інтенсивної компенсації до стабілізації та закріплення результатів. Найвищі значення ефекту спостерігалися під час згинання й розгинання стегна, внутрішній і зовнішній ротації, а також під час розгинання стопи. Отримані дані свідчать про ефективність раннього втручання.Висновки. Аналіз діапазону активних рухів виявив принципово різні механізми обмеження руху та його відновлення у проксимальних і дистальних сегментах нижньої кінцівки у військовослужбовців, які мають ураження структур нижче колінного суглоба. Впровадження розробленого алгоритму застосування заходів фізичної терапії забезпечує суттєве збільшення діапазону рухів у суглобах нижніх кінцівок і зменшення функціональної асиметрії. Основні відновні ефекти досягаються на ранніх етапах реабілітації, що потребує оптимізації програм втручань з урахуванням фазності відновлення, індивідуальних особливостей пацієнтів і специфіки бойових травм.